Подробности

Місце, де людей не так вже й багато, хоча туди й ходять круїзи. Хоча «небагато» — це ще залежить, з чим порівнювати :)
Отже, Антарктида. Експедиційний круїз — що це таке, скільки коштує побувати на краю світу, чи будуть пінгвіни, і чи є там щось, окрім снігу та криги? На ці та багато інших запитань я спробую відповісти у цій розповіді.

Мені давно хотілося потрапити до Антарктиди, але завжди здавалося, що це щось майже неможливе для самостійної організації. А якщо й можливо, то коштує нечуваних грошей. У результаті все виявилося і так, і не зовсім так…

Скільки коштує поїздка в Антарктиду

Перше, що спадає на думку — дорого, або дуже дорого. І загалом це правда, але є нюанси…

Іноді можна вирушити відносно недорого (як для Антарктиди) — з класичним круїзом. Деякі з них заходять до берегів Антарктичного півострова. Але… хоч це і комфортно, по суті Антарктиду ви так і не побачите: великим лайнерам ніде швартуватися, та й це заборонено. Тож якщо вам достатньо поглянути на крижані береги з вікна — тоді круїзний лайнер підійде.

Популярніші варіанти — експедиційний круїз або яхта. І там, і там є свої плюси та мінуси.

Яхта — це невелика кількість людей, дешевше, можливість пройти під вітрилами легендарну протоку Дрейка.
Але і всі недоліки малого судна: не факт, що буде кухар, можливо, доведеться стояти на вахтах, висадка на берег менш зручна, швидкість нижча. У підсумку отримаєте незабутню пригоду на яхті, але з меншим комфортом і менше часу на відвідування цікавих місць. Перед поїздкою я порівнювала яхту та експедиційний круїз — навіть на проходження протоки Дрейка яхти витрачають у два-три рази більше часу.
Ще один нюанс — рейсів на яхтах дуже мало.

Експедиційний круїз — дорого (або не надто), зате надзвичайно комфортно. Команда керує судном, готує, прибирає, розповідає цікаві факти, а вам залишається лише відпочивати, милуватися, фотографувати, сходити на берег і знову фотографувати.

Це не зовсім той круїз, який більшість уявляє — тут немає мільйона палуб і дискотек. Зазвичай це порівняно невеликі судна — від 100 до 300 пасажирів. На деяких є джакузі чи тренажерна зала, але це вже більші кораблі. Варто також пам’ятати, що чим більший корабель, тим довше триває висадка, а в деяких місцях є обмеження на кількість людей одночасно на березі — отже, чим більший корабель, тим менше часу ви проведете на суші.
Саме експедиційним круїзом я й відвідала Антарктиду.

Що ж до цін... Навіть 10-денна подорож може відрізнятися у вартості втричі, а то й учетверо. Якщо вам байдуже, в якому саме місяці їхати (усе одно це буде полярне літо), ви можете зібратися, купити тур і вирушити за 2–4 тижні — це буде дешевше.
Last minute білети справді можуть бути вигідними, як для Антарктиди — від 5000 до 7000 доларів. Цікаво, що в деяких операторів можна викупити одне чи два місця в три- або чотиримісній каюті, щоб зекономити, а не платити повну ціну за двомісну, яка зазвичай дорожча.

Звісно, багато залежить від оператора. Хтось включає у вартість фірмову куртку та алкоголь на борту — тоді ціни стартують від 15 000–17 000 доларів.
Дехто бронює тури за 2–3 роки наперед, щоб мати саме ту каюту, у потрібний сезон і з улюбленим оператором. Але якщо ваша мета — просто побачити Антарктиду, її пейзажі та тваринний світ, то можна вирушити й у «останній момент».

А ще, звичайно, є інший варіант — приєднатися до наукової експедиції на пів року чи рік. У такому разі це буде безкоштовно, ще й заробити вдасться. Щоправда, треба пройти серйозний відбір і мати відповідну кваліфікацію.

Як організувати поїздку в Антарктиду

Розповім, звісно, спираючись на власний досвід. Я не люблю користуватися послугами посередників, а перельоти зазвичай організовую самостійно.

Тож довелося добре пошукати, щоб знайти безпосередніх операторів, таких як Oceanwide Expeditions, Quark, Aurora Expeditions, і вже серед них я обирала тури.

Ще важливо вирішити, звідки саме вирушати в Антарктиду.
Більшість турів починається з міста Ушуайя (Аргентина), але є деякі маршрути з Австралії, іноді навіть із Південної Африки.
Проте, якщо говорити про наймасовіші варіанти, то це, безперечно, Аргентина.

Мені хотілося поїхати надовше й побачити не лише Антарктиду, а й Південну Джорджію та Фолклендські острови. Такі тури пропонують майже всі оператори, але умови, тривалість і, звісно, вартість — різні.

Перед вибором варто чесно відповісти собі на кілька запитань:

  • Скільки ви готові витратити?
  • Скільки маєте часу?
  • Що вас цікавить найбільше: пейзажі, тварини, дайвінг, каякінг, кемпінг чи щось інше?

Кожен день у відкритому морі — це хоч і цікаво, але не настільки, як висадки на берег або активності, наприклад, каякінг чи поїздки на зодіаках. Тому швидкість судна також має значення, хоча, чесно кажучи, вони всі досить схожі за цим показником.

Я обрала Oceanwide Expeditions — у них виявилися найнижчі ціни, хоч і менший комфорт: без джакузі та тренажерного залу. Але я вирішила витримати ці «нелюдські» умови :)
Зате в них невеликі судна приблизно на 100 пасажирів (у нас було 98, бо деякі викупили каюту повністю лише для себе).

Тур на 19 днів обійшовся мені у 13 500 доларів за місце в чотиримісній каюті. Бронювала я за три місяці до відправлення, хоча через рік бачила той самий тур за 9500 доларів, якщо брати за місяць до виїзду :(

Отже, ви обрали компанію та тур — що далі? Далі потрібно зробити резервацію, оплатити завдаток (у мене це був звичайний банківський переказ) і чекати дати, коли слід внести решту суми. А тим часом купуєте квитки до Аргентини. Зазвичай ви летітимете до Буенос-Айреса, а вже звідти — до Ушуайї.

І тут важливо залишити запас часу. Місцеві рейси часто скасовують або переносять, та й у дорозі може трапитися будь-що. Тож плануйте прибуття до Ушуайї із запасом у кілька днів — корабель чекати не буде.

Коли їхати в Антарктиду

Тури до Антарктиди починаються наприкінці жовтня — листопада і тривають до початку квітня. У цей час у Південній півкулі — літо, тож тепліше й менше криги.

Фактично сезон триває 5–6 місяців, і впродовж цього часу Антарктида виглядає по-різному.

На початку сезону (листопад — початок грудня) більше айсбергів і снігу. На Південній Джорджії морські слони влаштовують бійки, а колонії королівських пінгвінів повні пухнастих пташенят. У решти пінгвінів пташенята ще не вилупилися — вони сидять на яйцях. Є ризик штормів, тому іноді неможливо висадитися на берег.

Грудень — січень — це найпопулярніший період. У більшості видів пінгвінів з’являються пташенята, погода стабільніша, більше сонця, море спокійніше.

Лютий — березень — пташенята підростають, зате можна побачити більше китів.

Отже, кожен період має свою чарівність, і варто заздалегідь подумати, що саме ви хочете побачити й у який сезон це можна зробити.

А що робити в цій вашій Антарктиді

Що взагалі можна робити в Антарктиді, окрім того, щоб просто «відмітитися» на сьомому континенті?

Якщо говорити про сам континент, то найчастіше туристи відвідують Антарктичний півострів. Там розташовано багато наукових станцій, і деякі оператори пропонують не лише висадки на берег, а й трекинг чи навіть кемпінг — тобто провести ніч у наметі серед криги.

На вас чекають величні снігові пейзажі й гори, спостереження за морськими тваринами та птахами, каякінг, дайвінг (але для цього варто мати відповідний досвід), а також так званий polar plunge — занурення у крижану морську воду, своєрідне моржування. Власне, це і є основні розваги.

Звісно, є ще більш екстремальні варіанти: взяти участь у марафоні в Антарктиді або піднятися на найвищу гору — масив Вінсона, але тоді звичайний круїз вам не підійде.

Проте є не лише Антарктида, а й субантарктичні острови — Оркнейські, Південна Джорджія, Південні Сандвічеві острови, Фолклендські острови. Тут пейзажі набагато різноманітніші — гори, зелені луги, і лише тюлені та пінгвіни нагадують, що ви зовсім недалеко від Антарктиди.

Якщо ви любите дику природу та тварин, то Південна Джорджія обов’язково має бути у вашому маршруті.

Що взяти з собою?

Це важливе й доволі суперечливе питання, адже кожен порадить щось своє. Організатор обов’язково надішле список необхідних речей. Також варто звернути увагу, чи надає оператор водо- та вітронепроникну куртку (парку) і гумові чоботи — можливо, у них є прокат.

У Oceanwide Expeditions куртку не видають, зате забезпечують гумові чоботи та водонепроникну сумку-рюкзак. Тому мені довелося взяти власні водонепроникні штани та куртку (туристичні водонепроникну Patagonia та штани Turbat), звичайний теплий одяг і білизну. Не завадить взяти термобілизну, бо в ній і тепло і приємно, а маю від українського виробника Турбат.

Усередині корабля (лобі, ресторан) температура близько 18–20°C, тож там тепло й комфортно. Можна вдягатися як завгодно, але все ж варто тримати куртку під рукою — а раптом поруч з’являться кити, а ви не готові!?

Довго думала, брати чи ні пухову куртку — і все ж узяла, про що не пошкодувала. У гарну погоду це був найкращий верхній шар: тепло, вітер не продуває. А якщо ви плануєте проводити багато часу на відкритих палубах — це просто обов’язкова річ.

З фотообладнання стане у пригоді телеоб’єктив, а також добре мати універсальний об’єктив типу 24–70 мм, адже іноді птахи чи тюлені — буквально за кілька метрів від вас. Штатив — за бажанням, але варто перевірити, чи дозволяє круїзна компанія брати його на берег (деякі забороняють). На зодіаках штатив не дуже зручний, хіба що у вас важкий об’єктив — тоді може допомогти монопод.

Кого можна побачити під час круїзу в Антарктиду

Вирушаючи до Антарктиди, люди зазвичай очікують побачити пінгвінів — і ви справді їх побачите, і багато, але, найімовірніше, це будуть не ті види, яких ви уявляли. Багато хто згадує королівських та імператорських пінгвінів. Проте королівські живуть лише на субантарктичних островах (наприклад, на Південній Джорджії), а імператорські — тільки в самій Антарктиді, і то не вздовж Антарктичного півострова. Тому, щоб побачити імператорських пінгвінів, існують окремі круїзи.

Кого ж тоді можна побачити? Можна зустріти пінгвінів генту (віслюкових), Аделі, чинстрапів (шкіперів), макароні та скельних (рокхоперів). А ще — різних тюленів, морських леопардів, якщо пощастить, безліч морських птахів, дельфінів і китів — тож нудьгувати не доведеться.

Нам пощастило побачити синього кита — найбільшу тварину на Землі, що досить рідкісне явище для тих вод.

На субантарктичних островах ви неодмінно побачите королівських пінгвінів і, можливо, магелланових пінгвінів, які гніздяться у норах. Звісно, там будуть і генту, чинстрапи, рокхопери, макароні, а також безліч морських котиків.

Мій досвід 18-денного круїзу — Антарктида — Південна Джорджія — Фолклендські острови

Європа — Буенос-Айрес

Перший етап моєї подорожі — трансатлантичний переліт. Я летіла з Польщі до Буенос-Айреса через Франкфурт. Я вирішила не поспішати й після прибуття залишитися на дві ночі в Буенос-Айресі — відпочити після перельоту, звикнути до нового часового поясу й просто мати запас часу.

І це виявилося недаремно: щойно я ввімкнула телефон після приземлення, отримала дві SMS — одна вітала мене в Аргентині, а друга повідомляла, що мій рейс до Ушуайї скасовано... Спроба знайти представників авіакомпанії в аеропорту не дала результату. Перенесення рейсу було можливе лише на дати через місяць.

Мій квиток Буенос-Айрес — Ушуайя коштував 72 долари, і мені повернули ці гроші приблизно через тиждень (щоправда, за цей час аргентинський песо сильно знецінився, тож у доларах я отримала майже вдвічі менше). Довелося купити новий квиток, а найдешевший уже коштував 200 доларів. Такі несподіванки неприємні, але принаймні у мене був резервний день.

У Буенос-Айресі я провела півтора дня — прогулялася найцікавішими місцями й обміняла долари на чорному ринку за вигіднішим курсом.

Буенос-Айрес — Вогняна Земля

І ось мій переліт до Ушуайї! Аргентина — величезна країна, переліт триває приблизно 3,5–4 години, тож варто запастися терпінням. Погода змінюється різко: після спекотного Буенос-Айреса потрапляєш у весну чи осінь помірного клімату. Тому теплі речі краще взяти в ручну поклажу, бо якщо загубили багаж — буде неприємно.

Ще одну ніч я провела в Ушуайї — по-перше, якщо знову скасують рейс чи затримується багаж, буде час це вирішити (рейсів кілька на день, тож шанс великий), а по-друге, можна трохи погуляти в горах, проїхатися на паровозику або просто пройтися набережною й сфотографуватися біля знаку Ushuaia. Fin del Mundo — Ушуайя. Кінець Землі.

Ми вже були тут раніше й навіть стояли з наметами в різних місцях Вогняної Землі, тому цього разу я обмежилася прогулянками по місту.

Посадка на борт і як усе це виглядає

І ось день відправлення круїзу… Зазвичай круїзи вирушають близько 16–17 години, але вже зранку є місце, куди потрібно відвезти багаж — його доставлять на корабель і завантажать у вашу каюту, щоб вам було зручніше гуляти. Там же повідомляють номер каюти.

Посадка триває близько 1–2 годин — залежно від розміру судна. Люди поступово приходять, займають каюти, йдуть у лобі поспілкуватися й познайомитися. Навіть на таких рейсах бувають організовані групи — зазвичай це пасажири, зібрані через посередників. У них може бути власний гід, який робить презентації іншою мовою або допомагає з побутовими питаннями. У нас були групи з Німеччини та Каліфорнії (США).

Я заходжу на корабель — мене зустрічають, видають ключ від каюти й проводять до неї. Каюта на третій палубі, хоча всі чотиримісні мали бути на другій. Захожу — багажу немає, каюта двомісна, щось не сходиться. Повертаюся запитати — а мені кажуть: у вас апгрейд з 4-місної до 2-місної, а сумку випадково доставили не туди, зараз усе виправимо. Так я отримала двомісну каюту за ціною чотиримісної.

Якщо купуєте місце у багатомісній каюті, і вона не викуповується повністю, то пасажири мають бути однієї статі. Тобто, якщо ви пара й берете два місця в 4-місній каюті, вас розселять окремо — чоловічу та жіночу.

Моя сусідка була жінка зі США тайванського походження — ми чудово ладнали, і, на щастя, ніхто не хропів :)

Початок подорожі. Ми виходимо з порту. Перші години маршруту — канал Бігля. Нас майже одразу зібрали в лобі: келихи шампанського, привітання капітана — і повідомлення, що план змінюється.

Зазвичай у цю пору року течії й вітри такі, що круїзи йдуть спочатку на Фолклендські острови, потім Південна Джорджія, а наприкінці — Антарктида і пролив Дрейка. Але цього разу в районі Фолклендів очікувалися шторми, тож висадки були б неможливі. Після наради з гідами капітан вирішив: змінюємо маршрут — спочатку йдемо в Антарктиду, потім Південна Джорджія, і вже в кінці — Фолкленди.

Тож уже в першу ж ніч ми проходили перевірку протокою Дрейка.

Протока Дрейка

Багато хто її боїться — є навіть компанії, що пропонують переліт замість переправи кораблем. У нас ця протока була одразу на початку. Не шторм, але хвилювання було сильне — іноді ніс корабля заливало хвилями. Нижні палуби закрили, виходити не дозволялося.

Я взяла із собою таблетки від морської хвороби. Дехто користувався спеціальними пластирами, але в них побічні ефекти — сонливість та інші неприємні відчуття. Таблетки теж не ідеальні, тому якщо можете — краще обійтися без них. Організм поступово звикає, хоча не в усіх і не відразу.

Я все ж прийняла одну таблетку перед першою ніччю, бо дуже хотілося поспати. А потім намагалася більше бувати зовні — холодне морське повітря допомагає, особливо якщо дивитися на горизонт.

До Антарктичного півострова — два дні шляху, лише відкрите море. Єдине розважання — дивитися вдаль у пошуках китів чи альбатросів. Проте команда гідів не давала нудьгувати — двічі на день проводили презентації на різні теми: історія досліджень, тваринний світ, геологія тощо. Наприкінці другого дня у кают-компанії з’явилося дедалі більше людей — стало видно, скільки з них хворіли на морську хворобу й раніше не виходили зі своїх кают.

І ось увечері другого дня вдалині з’явилася земля — Південні Шетландські острови. Ми навіть встигли після вечері зробити коротку поїздку на зодіаках: побачили перших пінгвінів, але погода була кепська — дощ зі снігом, хвилі захльостували човен. Зате це була справжня перевірка спорядження. Я навіть подумала, що так буде завжди, але виявилося — це була найгірша погода за всю подорож, далі було тільки краще!

Антарктида

Зранку ми все ще були біля Південних Шетландських островів і здійснили кілька висадок на берег. Прогулялися біля колоній пінгвінів чинстрап і генту, бачили тюленів, а вдалині виднілася чилійська полярна станція. Погода чудова — сонце, синє небо, від вчорашньої негоди не залишилося й сліду.

Далі був короткий перехід до Антарктичного півострова. Тут у нас небагато часу, бо попереду три дні морем до Південної Джорджії. Якщо хочете більше часу саме на півострові, поєднати його з Південною Джорджією буде складно.

Ми пливемо вздовж берегів — суворі засніжені пейзажі, час від часу з’являються кити. За планом — цікава з геологічної точки зору локація, а ще там колонії тюленів. Та вітер посилюється, і висадка на берег стає неможливою: те, що з верхньої палуби здається легкими хвилями, внизу виявляється 2–3-метровими валами.

Капітан вирішує спробувати зайти в море Уедделла, щоб знайти спокійніше місце «за мисом». Багато хто на борту відвідує сьомий континент уперше, тож усі хочуть висадитися саме на континенті, а не лише на островах.

Нам пощастило — за мисом вітер виявився слабшим. Але берег — це стіна льоду заввишки кілька метрів, тож потрібно шукати безпечне місце для висадки. Зрештою ми його знаходимо, і вже після вечері, на заході сонця, робимо висадку зодіаками невеликими групами.

Увечері — свято: нам вдалося висадитися на Антарктичний континент! Коли запитали, для кого це був сьомий континент, піднялося безліч рук.

Тепер попереду — три дні відкритого моря до Південної Джорджії: лекції, відпочинок і прогулянки палубою. Якщо хочете бути надворі кілька годин — потрібен теплий вітронепроникний одяг, бо за дві години стає справді холодно.

У районі Оркнейських островів ми бачили стрибаючого з води горбатого кита. Ми навіть сподівалися висадитися, але вітер піднявся настільки, що довелося відмовитися.

До речі, жодна туристична компанія не може гарантувати висадки. Все залежить від погоди. Гіди розповідали, що були випадки, коли за три тижні не вдалося висадитися жодного разу (рідкісна ситуація, але буває на початку сезону). Бували й трагічні випадки, коли погода різко змінювалася, і зодіаки не встигали повернутися при менших хвилях. Тому якщо команда каже, що це небезпечно — краще їх послухати, а не вимагати висадки будь-якою ціною.

Ще одне вражаюче видовище дорогою — айсберг A23A. Він відколовся ще у 1980-х, довго лежав біля берега, а кілька років тому почав дрейфувати. Коли ми його зустріли, його довжина становила понад 70 км, площа — більше, ніж у Лондона! Ми кілька годин пливли вздовж нього.

Якщо чесно, такий айсберг виглядає як справжній острів, а не шматок льоду. Маленькі айсберги значно цікавіші й фотогенічніші.

Південна Джорджія

Три дні пройшли, і ось стало з’являтися більше айсбергів, а на горизонті проглядалися вершини. Гори — для мене це було найбільшим здивуванням: я очікувала скоріше плоский рельєф, можливо, невеликі пагорби, а тут — справжні гори! Такі гострі піки, що дух захоплює!

Південна Джорджія вражає своїми пейзажами, бухтами, фьордами та тваринним світом, а також айсбергами — тут зовсім не хочеться йти спати, постійно щось відбувається: змінюються кольори, з’являються і зникають гори, поруч сплять горбаті кити, іноді випускаючи фонтанчики, а мимо пропливають пінгвіни або тюлені граються навколо.

Вздовж Південної Джорджії ми йшли кілька днів, заходячи в бухти та затоки. Іноді була можливість висадитися, іноді — спостерігати лише з води.

Я потрапила на рік, коли на Південній Джорджії бушував пташиний грип, що вражав і птахів, і морських ссавців. Багато місць для висадок із вогнищами хвороби були закриті, щоб люди не рознесли інфекцію на інші території.

Варто зазначити, що перед відвідуванням острова нам провели інструктаж, а під час висадок ми завжди користувалися гумовими чоботами, які дезінфікували в спеціальному розчині після кожної висадки. Але тут все було ще серйозніше — наш одяг для висадки перевіряли, обстежували всі кишені, щоб ніде не залишилося насіння, ворсинки чи волосся, з якими на острів могли б проникнути інвазійні рослини або хвороби.

Вже кілька років Південна Джорджія позбулася мишей та щурів, яких у давні часи завезли китобої. Без природних ворогів вони розмножувалися та значно скоротили популяцію птахів, що гніздяться на землі, роблячи їх легкою здобиччю.

Тепер черга рослин, які в різні роки потрапили на острів і витісняють місцеву флору.

На Південній Джорджії є кілька невеликих поселень — насправді це наукові станції, постійного населення там немає. Ми змогли висадитися і прогулятися по Grytviken — туди зазвичай заходять усі круїзи, бо тут є невелике кладовище, де похований Шекелтон, відомий дослідник Антарктики.

До Фолклендських островів залишалося два дні шляху та багато цікавих фактів з історії Антарктики.

Ще на Південній Джорджії стався один цікавий випадок, який показав, що завжди потрібно бути готовим до всього… Один з човнів підійшов трохи ближче до берега і потрапив в прибій. І буквально секундний збій роботи двигуна — і зодіак вже викинуло на берег хвилями. В результаті близько 30 см води в човні, люди, яких обдало водою, і мінус один фотоапарат (на щастя, запасний), а все через те, що він лежав у звичайному рюкзаку на підлозі човна, хоча всім видали гермомішки.

Фолклендські або Мальвінські острови

Для Аргентини це Мальвінські острови, для Англії — її заморські території. Ще зовсім недавно тут була війна за ці території. Острови залишилися англійськими, тут ходить британський фунт, але це не означає, що конфлікт не може розгорітися знову.

Фолкленди відомі серед мандрівників та любителів природи своїми пташиними колоніями: тут і пінгвіни, і альбатроси, і баклани, і багато дрібних птахів.

Саме тут ми вперше змогли побачити альбатросів на землі, на гніздах. Ми були біля колоній чорнобрових альбатросів — це не найбільші з альбатросів, але розмах їх крил може досягати 2–2,5 метрів. Уявляєте таку громаду всього за 5 кроків? Навіть пташенята альбатросів здавалися більшими за дорослих пінгвінів Rockhopper.

На Фолклендських островах ми також відчули швидку зміну погоди, хоча в нашому випадку — тільки вітру. Ми гуляємо, милуємося пейзажами, білосніжний пляж, тільки фігурки пінгвінів, і ось гіди починають активно переговорюватися по раціях, а потім повідомляють: «повертаємося, вітер посилюється».

Ви ж розумієте, що зібрати 100 людей — це непросто, а ще треба дійти до зодіаків. За гребенем вітер дме, здається, не дуже сильно, але в бухті, де ми висаджувалися, видно сильний прибій, а між нами та кораблем з’являються білі гребені хвиль.

Зазвичай посадка/висадка — це просто пляж, часто кам’янистий, і ти в гумових чоботях виходиш прямо у воду, а потім так само заходиш у зодіак. Тільки зараз сісти в зодіак не так просто — його підкидає вгору-вниз майже на метр, тобто треба сісти на борт, поки він у низу, і швидко перекинути ноги. Здається, не складно — і справді для молодої здорової людини, але на круїзах в Антарктиду середній вік досить високий (фірма, з якою я подорожувала, згадувала середній вік 65 років…).

І з’являється проблема: гіди майже заносять туристів у зодіак. Але й це ще не все — далі хвилі… здається, що невисокі, але коли ти в маленькому човні, усе стає не так цікаво — його підкидає й роняє, а вас зверху обливає крижана вода. Тут головне тримати камеру у сухому місці (на кораблі нам видали спеціальні герметичні сумки, але можна було користуватися також власною). Потім треба вийти на невелику платформу на борту корабля, а човник у порівнянні з нею підскакує метр вгору — метр вниз… таке собі задоволення. А небо все таке ж блакитне, сонце світить. Тож під час поїздки важлива не лише сонячна погода, а й слабкий вітер.

Від Фолклендських островів до Ушуайї трохи більше одного дня, але прогноз обіцяв невеликий шторм. Я навіть трохи сподівалася на нього — а то як же все спокійно пройшло б! Ми встигли проскочити, нас трохи трохи підкидало з боку в бік, але загалом спокійно.

І ось вже канал Бигля, дельфіни, берегова лінія… По каналу Бигля судна супроводжують, тож наш супроводжуючий уже нас чекав.

Остання святкова вечеря, шампанське, слова капітана, звичайно, згадали про полярну бацилу (якщо побував у полярних регіонах, точно повернешся… Арктика у мене вже була, тепер Антарктика — і хочеться ще, мабуть, «заказилася» :)), а вранці ми вже прибули в Ушуайю. Тут більшість летить додому, звичайно, із пересадками, а хтось, як я, прямує далі — я їду в аргентинську Патагонію, але це вже зовсім інша історія.

Share
Join Us
Рассказать
Подписаться
Tweet
Follow
Оцените статью:
рейтинг: 5
оценок: 0
Посмотреть маретриалы по тэгам:

Подібні статті: