Північний захід Румунії - Трансильванія та Мармарош

Початок осені – це час, коли спека вже не докучає, але холоди ще не настали. Повітря свіже, небо синє, а листя тільки починає фарбуватись у жовто-червоні кольори. Ідеальний момент для мандрівки! Тим більше, коли попереду вільний тиждень, а туристів вже значно менше. Тож ми вирішили: їдемо досліджувати Румунію на авто!

На жаль, у нас всього 9 днів у розпорядженні – разом із дорогою з Кракова. Це означає приблизно 7 повних днів у самій Румунії. Чи можна щось побачити за такий короткий період? Ми перевірили на власному досвіді — і виявилось, що можна не лише побачити, а й закохатися в цю країну.

• Де ночувати?
• Як пересуватись Румунією
• Що варто побачити в Румунії
• Наш маршрут: Мармарош і Трансільванія
  • Мармароський регіон
  • Трансільванія

Де ночувати?

Якщо вам до вподоби комфорт — готелі або місцеві апартаменти — хороша новина: ціни у Румунії досить демократичні. А ще у вересні туристів значно менше, тому можна подорожувати без жорсткого планування. Навіть на знаменитій Трансфагарашській дорозі можна знайти житло буквально за день, а іноді — і просто приїхавши на місце й спитавши у господарів.

Ціни на житло різняться в залежності від регіону та рівня зручностей, але завдяки Booking або аналогічним сервісам точно знайдете щось для себе.

Бюджетний варіант — кемпінги

Кемпінги — чудовий спосіб зекономити і відчути справжній контакт із природою. У більшості організованих кемпінгів є все необхідне: місце на траві для намету, туалет, душ (в більшості теплий, але буває що тільки холодниі), їдальня зона — від простих лавок до кухонь з мікрохвильовками та холодильниками. У деяких кемпінгах є навіть ресторани чи бари.

Восени бронювати заздалегідь не потрібно. Єдиний мінус — якщо раптом похолодає або піде дощ, провести вечір у наметі може бути не дуже приємно.

Але якщо ви авантюристи — можна спробувати дике кемпінгування! Місця для ночівлі можна знайти за допомогою додатку iOverlander, або просто за картою mapy.cz — шукайте гарні точки в горах або біля річок. Румунія одна з небагатьох країн Європи, де можно зупинитися з палаткої в горах чи в лісі, але коли то національний парк, то краще справдити чи можна.

Організований кемпінг для двох осіб, з наметом та автомобілем — зазвичай вдвічі дешевший, ніж найдешевший готель. Хоча, звісно, бувають винятки.

Ми вирішили поєднати варіанти: під час активної частини подорожі ночували в кемпінгах, а для одного дня, коли потрібно було працювати — зупинились в апартаментах.

Як пересуватись Румунією

Оскільки це автоподорож, очевидно, що найзручніше мати власне авто чи мотоцикл або орендувати його. Якщо ви живете недалеко, як ми, можливо, доцільніше поїхати власним авто — ми так і зробили: перший і останній день витратили на переїзд з/до Польщі.

Румунські гірські дороги — це окрема пригода. Вони дуже мальовничі: ліси, серпантини, гострі повороти, і все це — без натовпу машин, якщо подорожувати восени. Навіть знаменитий Трансфагараш не був перевантажений.

Якщо обирати громадський транспорт, то всі ці красоти просто залишаться поза увагою. Тому дуже рекомендую подорожувати на колесах — ідеально, якщо знайдеться хтось, з ким можна розділити дорогу, витрати і враження.

Що варто побачити в Румунії

Румунія — це не лише Дракула. Це передусім природа, гори, автентичні села, історія та... відчуття пригоди.

Ось короткий перелік того, що варто побачити:

• Гірські хребти Карпат, як у Польщі та Україні

• Справжні автентичні села — в кожному регіоні різні

• Море — у вересні ще тепле, а туристів майже немає

• Трекинг — одноденні та багатоденні маршрути

• Регіон Трансільванія — замки, легенди, саксонська архітектура

• Дельта Дунаю — одне з найбільших водно-болотних угідь Європи

• Мармарош — дерев’яні церкви та традиційна культура

• Дороги Transfagarasan та Transalpina — одні з найкрасивіших у світі

Наш маршрут: Мармарош і Трансільванія

Маючи обмежений час, ми вирішили не намагатися охопити всю країну, а зосередитися на двох регіонах: Мармарош і Трансільванія.

Мармароський регіон

Мандрівку почали з дерев’яних церков і Веселого цвинтаря. Це унікальне місце, де надгробки розмальовані яскравими кольорами і містять кумедні або щирі написи про життя покійного. Перше враження — щось релігійне чи містичне, але насправді все почалося з одного чоловіка — Стан Іоан Петраша, який у 1935 році створив перший веселий епітаф. Зараз таких надгробків вже декілька сотень.

Тут один з прикладових написів:

Тут лежить моя теща мила,
Життя вже більш не має сили.
Та якби ще три дні жила —
То тут моя б могила була!

А ще в магазині сувенирів можна купити надгробок зі своім їм’ям :)

У регіоні Марамуреш є багато дерев’яних церков, і якщо ви вирішите відвідати їх усі, то, думаю, зможете провести тут щонайменше кілька тижнів. Тому ми зупинилися лише на найвідоміших церквах уздовж дороги, таких як монастир Барсана. Навіть коли ми відвідали його в неділю, під час богослужіння, він був відкритий для відвідувачів. Було також великою приємністю побачити стільки людей у традиційному вбранні, які брали участь у службі.

Далі ми вирушили в гори Родна, де є безліч маршрутів. Ми вибрали нескладний одноденний похід до озера Ієзер біля села Борша. Всього кілька годин — і ти вже біля гірського озера під вершиною Pietrosul (2303 м). А машину можна запаркувати недалеко від старовииного монастиря на малим лісним паркінгу.

Ночували в кемпінгу OffRoadventure. Назва обіцяла пригоди — і ми їх отримали. Асфальт закінчився, і почалась справжня off-road дорога. Ми були не на джипі, а на звичайному міському авто, тому це була реальна пригода. Але дістались! А сам кемпінг — затишний, з баром і привітним господарем із Голландії, який оселився тут вже понад 10 років тому.

Трансільванія

Наступна зупинка — Трансільванія. Спершу — саксонські села з фортифікованими церквами.

Відвідали Тиргу-Муреш і Сігішоару. Особливо запам’яталась Сігішоара — старе місто на пагорбі з вузькими вуличками та казковою атмосферою. Місто, де, за легендою, народився Влад Цепеш — той самий “Дракула”.

Далі були церкви-фортеці: Бієртан, Сашиз, Віскрі — виглядають як замки, а не як храми. Величезні стіни, башти, подвір’я — зовсім інший світ.

Місто Брашов — ідеальне для кількох днів. Ми пробули лише кілька годин, але встигли насолодитися кавою на старовинних вуличках і трохи прогулятись центром.

Потім — замок Бран, знаний як "Замок Дракули". Але ми вирішили не йти в середину — ціна висока, людей багато. Замість цього ми піднялися до одного неймовірного оглядового майданчика, звідки відкривається краєвид на замок з ідеальної перспективи. І — майже жодної людини навколо. Спокій і краса!

Щоб дістатися оглядового майданчика просто проїдьте трохи далі, припаркуйте свій автомобіль, перейдіть річку через маленький місток, пройдіть через зелену галявину й підніміться брудною стежкою до металевого хреста, звідки відкривається найкращий краєвид на замок Дракули.

Трансфагараш і ведмеді

Ми уважно стежили за прогнозом погоди, щоб не пропустити гарний день для проїзду Трансфагарашською дорогою. І не дарма — наступного дня була дощова й холодна погода, тож ми встигли змінити плани і приїхати на Трансфегаращ на день раніше, щоб насолодитися всім як слід. Але нажаль цього разу ми не відвідали національний парк Piatra Craiului.

Зупинились у кемпінгу біля дамби Видрару, де нас зустріли електричні паркани і таблички: “Обережно — ведмеді!”. Атмосфера трішки лячна, але цікава!

Зранку вирушили до озера Балеа - найвищої точки дороги Трансфегараш. Трафік був мінімальний, туристів мало — і це просто щастя. Саме озеро — гарне, але комерціалізоване. Якщо любиш природу — рушай одразу в гори.

Ми обрали маршрут до перевалу Шауа Капрей (2315 м), далі — пік Капра (2494 м) і Ванетаря луй Бутеану (2507 м). Чудовий трек на кілька годин із фантастичними краєвидами.

Ми очікували, що на Трансфегараші буде багато ведмедів — буквально за кожним поворотом. Але ми проїхали вранці всю південну частину дороги (а саме там, кажуть, ведмедів найбільше) — і не зустріли жодного... Тож вирішили ще раз поїхати ввечері.

Ввечері ми нарешті побачили ведмедя! Їхали дорогою, коли побачили кілька машин — і справжнього дикого бурого ведмедя. Він спокійно стояв у кущах, дозволив зробити кілька фото і пішов. Ми не годували, не наближались — просто спостерігали. Саме так і має виглядати зустріч із дикою природою.

Будь ласка, ніколи не годуйте диких тварин — за жодних обставин!

Останні роки та кілька смертельних випадків показали, що не всі розуміють правила і хочуть їх дотримуватися. Румунський уряд почав діяти — у 2024 році вони почали переселяти найбільш звиклих до людей і агресивних ведмедів до заповідника неподалік від Брашова, щоб уникнути нових інцидентів. Також було встановлено таблички з інформацією про заборону годування диких тварин і штрафи, але... вже на нашому шляху назад до готелю ми бачили людей, які годували лисицю :( коли вони відійшли, ми зібрали їжу і взяли її з собою, щоб викинути у смітник.

Як виявилося, через зростаючу кількість випадків за участю ведмедів румунський уряд вирішив, що настав час діяти. Ведмедів, які надто звикли до людей і проявляли агресивну поведінку, тепер переселяють до заповідника, де вони й далі живуть у дикій природі — але без контакту з людьми.

Після дороги Трансфегераш ми вирушили до міста Сібіу — невеличкого, але дуже гарного міста, що розташоване біля підніжжя Південних Карпат. Історичний центр доволі великий, з просторою ринковою площею та вражаючою церквою Святої Марії на меншій площі поруч. Сібіу — затишне й красиве місто, чудове як для зупинки в дорозі, так і для короткого відпочинку на кілька днів.

Сібіу став останньою — або майже останньою — точкою нашої мандрівки, адже ми вже прямуємо додому. Але по дорозі ще є велике історичне місто — Клуж-Напока, куди можна долетіти прямими рейсами з більшості країн Європи.

Клуж — більше місто, з більшою кількістю населення, тут бувають затори, є спальні райони, і воно не таке зелене, як Сібіу. Але все одно приємне — тут варто зупинитися хоча б на пів дня, день або навіть кілька днів, якщо є час.

А ми тим часом вже їдемо додому..